Свириденко замість Шмигаля – це олігархічне окозамилювання замість потрібних системних змін!

Сьогодні Володимир Зеленський повідомив, що Юлія Свириденко змінить Дениса Шмигаля на посаді Премʼєр-міністра України. Звісно, ще буде голосування у Верховній Раді, але зрозуміло, що в нинішніх реаліях Парламенту, який не має жодної власної субʼєктності й керується з Офісу Президента, це вже буде, на превеликий жаль, лише формальність. Адже на Банковій рішення вже прийнято.

Також було анонсовано зміни в уряді, але про них поки що говорити зарано, бо маємо переважно чутки. Наша детальна позиція щодо них буде озвучена після офіційної презентації складу майбутнього уряду.

А поки що варто акцентувати увагу на тому, хто ж така Юлія Свириденко й чи відбудуться якісь позитивні зміни в країні для більшості українського народу - людей праці, коли вона стане на чолі уряду.

Одразу заявляємо: змін на краще точно не варто очікувати, адже Свириденко вже тривалий час посідає високі державні посади, і весь цей час вона проводить політику в інтересах правлячої олігархії.

Стартом своєї політичної кар’єри Свириденко завдячує Валерію Кулічу – одіозному чернігівському міні-олігарху, давньому другу та бізнес-партнеру екс-нардепа з Партії регіонів, багаторічного мера Чернігова Владислава Атрошенка. Цей виходець із «буремних 90-х» після втечі Януковича добре спрацювався з новою владою, а тому його давній друг Куліч став спочатку нардепом від БПП, а потім головою облдержадміністрації.

Коли Куліч став головою ОДА, Свириденко була призначена його радником, через кілька місяців – начальником Департаменту економічного розвитку, а з 2017 року – заступником голови Чернігівської ОДА. Після того, як Куліч пішов з посади голови ОДА, Свириденко кілька місяців була в.о. голови ОДА, а потім пішла на роботу в приватний сектор, очоливши одну з компаній того таки Куліча.

При владі «слуг», які прийшли на нібито опозиції до попередників з БПП, кар’єра Свириденко стрімко пішла вгору, що, до речі, вкотре вказує на фактичну тотожність цих двох нібито "ворогуючих" таборів, які є насправді двома сторонами однієї олігархічної медалі.

У вересні 2019 року вона стала заступником одіозного Міністра економічного розвитку Тимофія Милованова. Пропрацювавши на цій посаді до грудня 2020 року, вона пішла ще вище владними щаблями: стала заступником Єрмака, який вже тоді фактично був другою особою в державі.

А далі Єрмак пролобіював свою заступницю Свириденко на одну з найвищих державних посад. У листопаді 2021 року вона стала Першим віце-прем’єр-міністром – міністром економіки України, на якій беззмінно перебуває дотепер.

На зазначених посадах: і посаді заступника Милованова, і заступника Єрмака, і на чолі міністерства Свириденко "відзначилась" системним лобіюванням інтересів правлячої олігархії, які вона просувала під гаслами «дерегуляції економіки», «лібералізації економіки», «дерегуляції трудових відносин» тощо. На практиці ці пафосні гасла насправді зводилися до звуження трудових прав найманих працівників, помноження преференцій (зокрема податкових) для олігархічного бізнесу та найбагатших верств населення загалом, ще більшого послаблення і так слабкого контролю з боку держави за великим капіталом при паралельному "затягуванні пасків" дрібним підприємцям тощо.

Більше того, Свириденко не просто типова для всіх українських влад представниця інтересів олігархії, але ще й справді фанатична прихильниця урізання трудових та соціальних прав українського народу в інтересах її олігархічних господарів та скорочення державної ролі в економіці. Це чи не самовбивчо під час повномасштабної війни за саме виживання українського народу проти в рази сильнішого за ресурсами російського ворога, який перевів свою економіку на фактичне державне планування.

А нещодавно Свириденко ще й потрапила у гучний корупційний скандал. Як з’ясувалося, паралельно з роботою в уряді вона "викладає" у «Київській школі економіки»  – приватному ВНЗ її колишнього шефа Милованова. Але так звана "зарплатня", яку отримує Свириденко за цю "викладацьку роботу" за сумісництвом – в багато-багато разів перевищує справжню зарплатню українських викладачів. Так, у минулому році її гонорари за викладання склали … понад три мільйони сто тисяч гривень! Це – явно корупційна історія. Адже саме очолюване Свириденко міністерство займається наданням державної підтримки ("чомусь" дуже щедрої, до речі) приватному ВНЗ Милованова. І у цьому ж ВНЗ міністр отримує просто захмарну «викладацьку зарплату», займаючись цим у позаробочий час. Очевидно, що мова йде про легалізований відкат за державну підтримку та хабар за інше лобіювання схем одіозного Милованова.

Всього вищевикладеного більш ніж достатньо для того, щоб констатувати очевидний факт: Свириденко буде нічим не кращим Прем’єр-міністром, а новий уряд буде ще більш залежним від Єрмака, якщо, звісно, взагалі можливо, щоб ця залежність стала ще більшою.

Партія людей праці Народовладдя констатує, що таке нібито "оновлення" Премʼєр-міністра є лише спробою Зеленського та його "слуг" задурити український народ, який втомився від всієї профнепридатності й колосальної корупції на найвищих щаблях влади. Для "випуску пари" людям презентують ці перестановки як якесь глибоке "оновлення", хоча насправді вони абсолютно нічого не змінюють в позитивну сторону, адже мова йде про персонажів, які вже давно "накерувалися" й показали на що вони здатні. Тож ми будемо стежити, хто у Верховній Раді голосуватиме за Свириденко та її "новий" (а насправді такий саме ж олігархічний) Кабмін, та оприлюднювати прізвища і фракційну приналежність всіх тих, хто працює в інтересах олігархії і проти інтересів переважної більшості українського народу!