Україна потребує переродження профспілок.

21 травня відбувся ІХ З'їзд Федерації профспілок України. Він не виправдав надій на реформування найбільшого профспілкового об'єднання країни. Переважною більшістю голосів делегатів головою ФПУ було обрано представника правлячої олігархії Сергія Бизова, який був помічником нардепа-регіонала Шпенова в 6 та 7 скликаннях Верховної Ради, потім помічником нардепа Полякова від правлячої партії "слуг", а в 2020 році - помічником голови Волинської обласної державної адміністрації.

18 травня, за три дні до З'їзду, указом Зеленського Бизов був призначений головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради, що очевидно сигналізувало делегатам хто із кандидатів буде визнаний владою "конструктивним партнером".

У своїй риториці Сергій Бизов зосереджений на вирішенні майнових спорів між ФПУ та державою: боротьбі за "Будинок профспілок" на Майдані та санаторно-курортну нерухомість в різних регіонах України. Очікувано, стара профспілкова номенклатура прийняла рішення покладатися не на силу справжнього об'єднання людей праці, а на угодовство та покірне підпорядкування найбільшим роботодавцям та олігархічному державному апарату. Показово, що голосування проводилося не бюлетенями, попри наполягання багатьох профспілкових активістів, а відкрито, щоб можна було тиснути на делегатів та залякувати їх.

Але важливо, що вперше за багато років на З'їзді ФПУ було висунуто альтернативну кандидатуру для обрання головою профоб'єднання. Ним став заступник голови "Атомпрофспілки", важкопоранений ветеран Павло Прудніков. За нього, попри шалений тиск, віддали свої голоси 39 із 350 делегатів З'їзду, ще 87 утрималися. Павло Прудніков виступав із програмою реформування найбільших в Україні галузевих профспілок та ФПУ в цілому для перетворення їх із "приводного ременя" роботодавців та держапарату на справжні профспілки європейського типу, що активно захищають права та просувають інтереси найманих працівників.

Проте голосування яскраво засвідчило, що пострадянська ФПУ структурно не піддається реформуванню зсередини. На те є кілька причин. Від моменту свого створення у 1924 році (тоді ще - Всеукраїнська рада професійних спілок) ця організація була інструментом не захисту, а тримання у покорі українського робітництва. Не змінилося це принципово і зі здобуттям Україною незалежності. Перетворення ВУРПС на ФПУ майже не вплинуло на її сутність. Інтереси профспілкової номенклатури були і залишаються відірваними від інтересів найманих працівників, зосереджуються на отриманні ренти від багатомільярдної профспілкової нерухомості та підтриманні олігархічного статус-кво. Досі членські внески абсолютною більшістю профспілок збираються через утримання із зарплати за посередництва бухгалтерії роботодавця, що створює очевидний рівень залежності.

Тим не менш, попри інституційну інерцію та пастку комфорту колаборації із роботодавцями, частина галузевих профспілок проходять процес внутрішньої еволюції та переродження на більш демократичних принципах. Так, колективні договори тієї ж "Атомпрофспілки" вважаються одними з кращих в Україні. Сприяють цьому позитивному процесу також і тісні зв'язки із західними профспілками, які діляться з українськими колегами своїм досвідом та підходами.

Партія людей праці Народовладдя закликає справжніх профспілкових лідерів як в ФПУ, так і у всіх інших українських профспілках, не полишати роботи із реформування профспілкового руху за досвідом розвинених демократичних країн! Без сильних та справді незалежних від роботодавців та державного апарату профспілок вкрай складно побудувати соціально-справедливу державу, якої прагне більшість українського народу.

Сподіваємося, що здорові профспілкові сили, які прагнуть оновлення українських профспілок в дієві структури справжньої боротьби за інтереси людей праці, зрештою згуртуються та набудуть суб'єктності в тій чи іншій формі. Ми ж зі свого боку готові підставити плече підтримки такому об'єднанню прогресивних профспілок.

Якщо Ви згодні з тим, що Україна потребує руху від пострадянських до справжніх європейських профспілок та реального захисту інтересів найманих працівників - від робочого місця до національного рівня, долучайтеся до партії людей праці Народовладдя! Разом - Сила!