Рівно рік тому, після довгої боротьби за життя, від надважких поранень назавжди зупинилося серце нашого побратима - партійця Народовладдя Андрія Корнійчука.

Сьогодні близькі Андрія зібралися біля його могили аби вшанувати цю видатну Людину, й зараз ми хочемо ще раз розповісти всім про нього, адже на повазі до саме таких людей та їх боротьби і має будуватися нова - справедлива Україна.

До повномасштабного вторгнення російських загарбників Андрій працював сталеваром на Дніпросталі (м. Дніпро) і був активістом незалежної профспілки. Попри систематичний тиск з боку олігархічних власників підприємства, він брав активну участь у робітничому русі, боровся за гідні умови праці та гідну оплату праці як на Дніпросталі, так і солідаризувався із боротьбою інших працівників металургійної галузі.

Андрій мав активну громадянську позицію, був одним з найкращих активістів партії людей праці Народовладдя, послідовно відстоював ідеї соціальної справедливості та справжньої демократії, за що піддавався утискам олігархії. Його неодноразово незаконно звільняли з роботи за його правозахисну діяльність, але він не опускав руки і продовжував боротьбу.

Після початку повномасштабного російського вторгнення Андрій добровільно став до лав Збройних Сил України у жовтні 2022 року.

Спочатку він служив у 81-й аеромобільній бригаді, в лавах якої він отримав перше поранення ще в грудні 2022 під Білогорівкою. Після лікування та реабілітації Андрій мав можливість продовжувати службу в тилу, але свідомо відмовився від цього варіанту та викликався служити в 634-му окремому зенітно-кулеметному батальйоні, в лавах якого збивав "шахеди".

Проте він хотів повернутися до виконання бойових завдань безпосередньо на передовій і тому сам подав рапорт із проханням пройти навчання на оператора БПЛА. Пройшовши навчання на оператора FPV-дрона, у грудні 2024 Андрій отримав наказ на переведення та відправлення на передову. У лавах 117-ї окремої важкої механізованої бригади виконував надскладні та небезпечні завдання в зоні активних бойових дій.

8 травня 2025 року Андрій Корнійчук був уражений ворожим FPV-дроном під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, зазнавши вкрай важких поранень. Він втратив кисті обох рук та праву ногу, отримав серйозний перелом лівої ноги та множинні поранення внутрішніх органів.

Але попри жахливі травми, Андрій боровся до останнього, як завжди це робив у всіх своїх справах.

Він переніс численні складні операції, проявивши виняткову силу духу та стійкість. Проте організм Андрія був настільки ослаблений надважкими пораненнями та хірургічними втручаннями, що врешті-решт його серце не витримало. Двічі воно зупинялося, й лікарям вдавалося відновити серцебиття, але вранці 22 червня 2025 року воно зупинилося назавжди.

Пам’ятаймо Героя, який віддав за Батьківщину найдорожче – своє життя, й кожен на своєму місці, діймо так, щоб бути гідними його світлої пам’яті!

Докладаймо максимальних зусиль для того, щоб наша Україна вистояла у цій страшній війні проти російського імперіалізму та разом працюймо над тим, аби вона нарешті стала соціально справедливою та справді демократичною країною – такою країною, за яку боровся і за яку загинув наш побратим Андрій Корнійчук!

P. S. Альона Лещенко – сестра Андрія Корнійчука – зареєструвала петицію до Президента України з проханням присвоїти Андрію Корнійчуку звання Героя України (посмертно).

Залишилося буквально кілька днів на її підписання, тож закликаємо всіх людей доброї волі підписати цю петицію та поширити цей допис, щоб більше людей змогли підписатися! Вшануємо цю велику Людину, яка справді гідна найвищої державної нагороди - саме люди з такою біографією та життєвими принципами і мають її отримувати!

Петиція – за цим посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/262516