Після останніх скандалів із закупівлями озброєння очевидно, що Міністр оборони Умєров не здатен ефективно та доброчесно керувати найважливішим міністерством у часи повномасштабної війни.

Вже понад рік Рустем Умєров є Міністром оборони, і зараз можна впевнено сказати: суттєвих змін на краще у міністерстві порівняно із часами його попередника – Олексія Резнікова – обмаль. Проте гучні скандали, пов’язані із закупівлями, виникають регулярно, як і за Резнікова.

Лише впродовж останніх тижнів було два таких скандали:

1. Міноборони закупило велику партію 120-міліметрових мін, значна частина з яких (щонайменше 100 тисяч!) виявились непридатними для використання. Співробітниками Міноборони не було забезпечено належного контролю якості мін, які вони приймали від виробника. Відтак про те, що міни браковані, дізналися лише на фронті, коли вони не спрацьовували. Піднявся скандал, і браковані міни відкликали. Але було втрачено багато ресурсів і забагато часу. А найголовніше, що як через поставлені на фронт неробочі міни, так і через згаяний час на відкликання та заміну мін, очевидно були втрачені життя українських захисників на передовій.

2. Кабмін з ініціативи Міноборони передав Державній прикордонній службі 23 мільярди гривень на закупівлю озброєння. Цими коштами мала оперувати Агенція оборонних закупівель, яка функціонує при Міноборони. Але Міноборони ініціювало їх передачу ДПСУ без жодного належного обґрунтування при тому, що діяльність ДПСУ спрямовується і координується через інше міністерство – МВС.

А ДПСУ, у свою чергу, швиденько уклало на цю суму контракт із дуже сумнівною польською компанією «PHU Lechmar», ще й у форматі 100% передоплати! З’ясувалося, що ця компанія за своєю структурою дуже нагадує сумнозвісні «фірми-прокладки», призначені для прокручування коштів у різноманітних сумнівних оборудках. Більше того, Україна вже мала дуже негативний досвід співпраці з компанією «PHU Lechmar» щодо оборонних закупівель. Так, у цьому році вона не спромоглася виконати великий контракт на постачання 155-міліметрових снарядів.

Жодних пояснень від Міноборони, чому воно відмовилося використовувати величезні кошти через Агенцію оборонних закупівель, а передало їх ДПСУ – немає. Як і пояснень від ДПСУ, чому воно поспішило укласти контракт із сумнівною фірмою, з якою в української сторони вже є досвід невиконання контрактів. Натомість Агенція оборонних закупівель заявила, що ця постанова Кабміну для неї стала сюрпризом, і що Агенція вже на той час запланувала, на що мали піти вказані кошти, а заплановані контракти містили вигідніші для України цінові пропозиції, ніж у компанії «PHU Lechmar».

Найлогічніше пояснення такого дивного кульбіту із перекиданням коштів є небажання Міністра оборони Умєрова працювати через Агенцію оборонних закупівель, враховуючи, що це значно складніший шлях для різного роду «мутних» схем. Важливо нагадати, що уряд Шмигаля змушений був створити Агенцію під тиском західних партнерів і громадянського суспільства, після численних скандалів із закупівлями Міноборони. Але вже восени цього року Міноборони виступило ініціатором ліквідації Агенції – її мали приєднати до іншого підпорядкованого Міноборони органу – «Державного оператора тилу», яким керує Арсен Жумаділов, – давній знайомий Умєрова. Але через активний спротив громадянського суспільства від цієї сумнівної ідеї відмовились. Тому, як бачимо, міністр Умєров пішов іншим шляхом – він просто забирає у Агенції кошти і передає їх іншим органам. А ті вже добре знають, як їх «правильно освоїти»…

Ці два нещодавні скандали із закупівлями – чергові переконливі підтвердження того, що Міністр оборони Умєров має піти у відставку, про що наша партія Народовладдя говорить вже давно. І слід розуміти, що ці скандали – лише «вершина айсберга». Питань до Умєрова насправді накопичилось дуже багато. Насамперед треба звернути увагу на сумнівну кадрову політику та «кумівство».

Так, великий вплив на ухвалення рішень в Міноборони мають давні друзі та бізнес-партнери Умєрова – Снавер Сейтхалілєв і Ленур Мамбетов. Вони офіційно не працюють в Міноборони – лише мають статус позаштатних радників Державного секретаря Міноборони. Але ці дві особи постійно присутні на найбільш важливих нарадах, постійно роздають вказівки штатним співробітникам Міноборони, і загалом мають значний вплив на ключові напрями діяльності міністерства.

Крім того, значний вплив у Міноборони має радниця Умєрова Діана Давітян, яка фактично є куратором напряму міжнародного співробітництва у міністерстві. Вона – близька родичка Веміра Давітяна – одіозного бізнесмена із Запоріжжя, давнього друга голови парламентської фракції «слуг» Давида Арахамії. У відкритому доступі є численні відомості щодо широких зв’язків Давітяна у кримінальних колах, зокрема із відомим «кримінальним авторитетом» Олександром Петровським (він же «Нарік»).

А комунікаційну політику в Міноборони цілком офіційно курує одіозний Кирило Тимошенко – колишній заступник Єрмака, топ-корупціонер та відомий «схемщик», сумновідомий як куратор "Великого крадівництва".

Окремо слід зазначити, що у Міноборони продовжують працювати «схемщики» часів Резнікова – зокрема Тоомас Нахкур, причетний до гучного корупційного скандалу із розкраданням півтора мільярда гривень на закупівлях мін.

Висновок із цього всього очевидний. Міністр оборони Рустем Умєров вже понад рік на своїй посаді, й очевидно, що він не кращий за злодія Резнікова. Умєров не здатен або не хоче ефективно та доброчесно керувати найважливішим міністерством у часи повномасштабної війни. «Кумівство» і корупція – це завжди погано, але «кумівство» і корупція в Міноборони в умовах повномасштабної Визвольної війни українського народу проти російського імперіалізму, без жодних перебільшень, – це пряма загроза для самого існування нашої держави! Умєров має негайно бути звільнений, а його причетність до всіх відповідних злочинних схем детально та оперативно розслідувана!

Тому партія людей праці Народовладдя вимагає від Президента України Володимира Зеленського невідкладно внести подання про звільнення Умєрова з посади Міністра оборони України та забезпечити відповідне голосування його ручної фракції "слуг" у Верховній Раді разом із негайним кримінальним розслідуванням! Відсутність відповідної реакції Зеленського на всі ці кричущі факти вказуватиме на його особисту зацікавленість в такому жахливому керуванні Міністерством оборони.