Одіозний ексміністр економіки Милованов планує провести незаконну оборудку з київською землею та побудувати на березі Дніпра "університет в гольф-центрі"

Компанія Тимофія Милованова, колишнього міністра економіки уряду Шмигаля, а нині радника Керівника Офісу Президента Єрмака, голови Наглядової ради ДК "Укроборонпром" та члена Наглядової ради НАЕК "Енергоатом", нещодавно придбала гольф-центр фактично на території відомого парку “Наталка” в Оболонському районі Києва та відповідно отримала право оренди двох земельних ділянок загальної площі приблизно 5 гектарів. Відтоді Милованов регулярно публікує в своїх соцмережах пафосні дописи про намір облаштувати там кампус свого приватного університету "Київської школи економіки", попри те, що ці його плани прямо суперечать низці норм земельного та містобудівного законодавства.

Одразу зазначимо, задля уникнення будь-яких маніпуляцій від фанатів корупціонера Милованова, що ми виступаємо за те, щоб ця зелена зона була не гольф-клубом, а офіційною, загальнодоступною частиною парку "Наталка". Натомість Милованов діє зовсім в іншому напрямку та ще й нахабно порушуючи чинне законодавство.

Відповідні земельні ділянки перебувають у власності територіальної громади міста Києва та були надані в оренду для експлуатації та обслуговування гольф-центру. У разі нецільового використання земельної ділянки, Київрада згідно з законом мала б розірвати ці договори оренди. Невиконання цього обов’язку можливе лише у випадку отримання хабаря різними представниками кличківської влади.

Але для того, щоб побудувати свій "університет в гольф-центрі", Милованову доведеться корумпувати не лише Київраду. Перебудова в кампус університету змінить функціональне призначення будівлі, отже, компанії ексміністра потрібно буде отримати дозвіл на реконструкцію, що наразі неможливо зробити законно. Обидві земельні ділянки мають цільове призначення “Для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту”, яке не відповідає будівництву кампуса, а згідно частини 2 статті 24 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

При цьому Генеральним планом міста Києва передбачено, що ці земельні ділянки є зоною зелених насаджень. Відповідно до частини 4 статті 24 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” зміна цільового призначенння земельної ділянки можлива лише, якщо новий вид цільового призначення відповідатиме виду функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні. Таким чином для отримання дозволу на реконструкцію та зміну цільового призначення земельної ділянки, потрібно внести зміни до Генерального плану Києва та виключити цю територію з переліку зон зелених насаджень. Для виконання забаганок Милованова мати кампус свого університету саме в зеленій зоні на березі Дніпра, а не на будь-якій більш придатній (і законній!) для цього ділянці Києва, доведеться залучити колосальний лобістський ресурс та позбавити киян частини зеленої зони у популярному парку "Наталка".

Важливо розуміти, що після таких змін вже фактично неможливо буде повернути цю зелену зону, яка й під контролем гольф-центру ніколи не мала б опинитися, громаді, чого й мала б прагнути київська міська влада, якщо б вона працювала на інтереси більшості киян, а не лише найбагатших верств населення.

Водночас компанія Милованова, схоже, планує піти навіть не цим шкідливим для міста, але формально законним шляхом. В своєму нещодавньому інтерв’ю виданню "Інтерфакс" Милованов сказав, що планує почати навчання студентів у "новому кампусі" вже в січні наступного року. При цьому, одночасно, він визнав, що на законну зміну цільового призначення піде 5-7 років.

Маємо ситуацію, коли ексміністр та нинішній топ-чиновник влади "слуг" фактично напряму визнає, що у незаконний спосіб планує використовувати землю київської громади, незважаючи на її статус зони зелених насаджень. Нахабність Милованова, вочевидь, пояснюється широким колом його зв’зків як у центральній владі, так і в місцевій владі.

Прикметно, що паралельно Милованов марить купівлею державної Києво-Могилянської академії, яка, наприклад, у міжнародному некомерційному рейтингу National H-index Ranking займає вищу позицію, ніж його "Київська школа економіки". Але цей випадок "нового кампусу" якраз яскраво ілюструє, яким цінностям та суспільним практикам Милованов бажає вчити випускників обох вишів. Замість того, щоб будувати правову державу, він доводить, що якщо комусь з великими грошима не подобається певне законодавство, то його можна просто ігнорувати.

Партія Народовладдя вважає абсолютно неприпустимим порушувати Генеральний план Києва й будь-яке інше земельне та містобудівне законодавство, та позбавляти киян зеленої зони заради амбіцій чергового "блатного багатія" отримати землю саме на березі Дніпра.

Вимагаємо:

1. Від київської міської влади - розірвати договір оренди землі, у випадку її нецільового використання. Не погоджувати зміни до Генерального плану щодо зменшення зони зелених насаджень в інтересах компанії Милованова. Оголосити прагнення до офіційної інтеграції відповідної земельної ділянки до парку "Наталка" й не вчиняти жодних дій, які б суперечили цій меті, таким чином примушуючи Милованова врешті-решт відмовитися від цієї землі на користь громади.

2. Від органів архітектурно-будівельного контролю - зупинити незаконні будівельні роботи з реконструкції у разі їх початку без наявності відповідного дозволу.

Окремо звертаємо увагу на те, як такі милованови - люди, які роками читають мораль українському народу про "правову державу", "як не правильно називати когось корупціонером без рішення суду" та загалом постійно використовують нюанси часто недосконалого законодавства в цілях свого особисто збагачення, одразу самі швидко плюють на закон і не соромляться навіть прямо публічно заявляти, що треба ігнорувати якесь законодавство "бо воно застаріло", коли закон починає їм особисто заважати.

Таких цинічних лицемірів не можна ні на сантиметр підпускати до влади, проте, на превеликий жаль, наразі саме такі здебільшого Україною й керують. Але так буде не завжди, якщо український народ буде хоч поступово робити правильні висновки з таких ситуацій, до чого ми людей і закликаємо!